Реєстрація інших речових прав
(оренда, суборенда, сервітут, емфітевзис, суперфіцій)
Реєстрація інших речових прав
(оренда, суборенда, сервітут, емфітевзис, суперфіцій)
Речове право визначає ваш юридичний зв’язок із майном, надаючи вам право володіти, користуватися та розпоряджатися ним. Наприклад, якщо ви придбали телефон, ваше право володіння, використання та розпорядження ним є речовим правом. Реєстрація таких прав підтверджує вашу законність щодо володіння майном і захищає вас від претензій третіх осіб та незаконного відчуження.
Ключові моменти операцій реєстрації речових прав
Ключові моменти операцій реєстрації речових прав
Державна реєстрація речових прав – це офіційне підтвердження вашого права власності або іншого речового права на нерухомість.
Реєстрацію може здійснити власник майна, його представник або інші особи з юридичними підставами, такими як спадщина чи дарування. Процедуру можна провести у нотаріуса або в Центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП).
Особливості реєстрації окремих видів речових прав
Особливості реєстрації окремих видів речових прав
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», необхідно здійснювати реєстрацію права власності, що є найбільш поширеним речовим правом, підтверджуючи, що нерухомість належить конкретній особі. Закон також передбачає реєстрацію оренди, суборенди, сервітуту, емфітевзису та суперфіцію.
Оренда нерухомого майна
Оренда – це договірна угода, за якою власник передає у тимчасове користування квартиру, будинок, офіс або інший об’єкт за визначену плату. Така угода оформлюється договором найму (оренди) нерухомого майна.
Він укладається в письмовій формі й містить основні положення щодо прав і обов’язків сторін: орендодавця та орендаря. У документі зазначаються умови використання приміщення, сума плати за оренду державного нерухомого майна, термін дії договору, процедури подовження чи розірвання, а також відповідальність сторін за недотримання домовленостей.
Документи, необхідні для реєстрації договору оренди нерухомого майна (загальні вимоги):
Паспорти обох сторін угоди.
Ідентифікаційні коди фізичних осіб або виписки з ЄДРПОУ для юридичних осіб.
Документи, що підтверджують право власності на орендоване майно (свідоцтво, договір купівлі-продажу тощо).
Підписаний обома сторонами договір найму нерухомого майна у трьох екземплярах.
Квитанція про сплату держмита.
Перед підписанням договору оренди будівлі, важливо ретельно ознайомитися з його положеннями та за необхідності отримати консультацію юриста.
Питання експерту:
Питання експерту:
Чи обов’язково потрібне нотаріальне посвідчення договору оренди нерухомого майна?
“Нотаріальне посвідчення бажане у разі довгострокової оренди, однак це залежить від домовленостей між орендодавцем і орендарем. Державна реєстрація договору оренди нерухомого майна є обов’язковою процедурою, яка підвищує юридичну силу документа та забезпечує захист прав обох сторін”.
Суборенда приміщення
Суборенда приміщення
Суборенда, або піднайм, регулюється положеннями Цивільного кодексу України (ЦКУ)та передбачає передачу орендарем прав користування вже орендованим майном третій особі (суборендарю). За договором суборенди приміщення орендар має право передати в користування всю орендовану площу або її частину.
Щоб зареєструвати договір суборенди, потрібні ті самі документи, що й для основного договору оренди. Додатково потрібно надати сам договір оренди, на підставі якого укладається суборенда.
Питання експерту:
Питання експерту:
Чи може орендар здійснити суборенду комунального майна або його частини?
“Відповідно до статті 288 Господарського кодексу України, суборенда можлива за умови, що це не суперечить чинному законодавству або положенням договору оренди нерухомого майна. Якщо в угоді оренди прямо не заборонено суборенду нежитлового приміщення, орендар має право передавати в користування окремі частини орендованого об’єкта (наприклад, окремі кімнати чи обладнання).
Однак законом заборонено передавати в суборенду весь майновий комплекс, отриманий в оренду”.
Сервітут
Сервітут
Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту – це право користування чужою земельною ділянкою з обмеженнями, які визначаються законом чи договором. Таке право зазвичай необхідне для забезпечення проїзду до своєї ділянки через чужу, прокладання комунікацій, таких як водогін чи електромережі, або ж використання чужого джерела води.
Питання експерту:
Питання експерту:
Чи вимагається плата за земельний сервітут?
“Згідно зі статтею 403 ЦКУ та статтею 101 Земельного кодексу України, власник ділянки, на яку поширюється сервітут, має право вимагати плату. Її розмір встановлюється за домовленістю між сторонами й залежить від виду сервітуту, терміну його дії, а також від інтенсивності використання земельної ділянки“.
Як встановлюється та припиняється сервітут.
Право набуття та припинення сервітутів може виникати кількома способами:
На підставі закону – наприклад, для забезпечення доступу до ізольованої земельної ділянки.
Шляхом укладення договору сервітуту – домовленість сторін оформлюється письмово з обов’язковим нотаріальним посвідченням.
За рішенням суду – якщо сервітут об’єктивно необхідний, але договір між сторонами не укладено.
Припинення земельного сервітуту відбувається у таких випадках:
закінчення строку його дії;
зміна обставин, через які сервітут більше не потрібен;
припинення права власності на земельну ділянку;
відмова власника сервітуту від свого права;
рішення суду про його скасування.
Емфітевзис
Емфітевзис
Емфітевзис – це право використовувати чужу земельну ділянку винятково для сільськогосподарських цілей. Він є своєрідним компромісом між повним правом власності на землю та правом користування нею.
Право емфітевзису виникає на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки та особою, яка отримує це право (емфітевтом). Договір обов’язково має бути засвідчений нотаріально та зареєстрований у відповідному реєстрі. На відміну від сервітуту, що може бути безоплатним, емфітевзис передбачає регулярну оплату землевласнику.
Підстави припинення емфітевзису:
закінчення строку дії договору;
добровільна відмова емфітевта від своїх прав;
втрата або знищення земельної ділянки;
рішення суду;
інші обставини, передбачені договором.
Важливо, що припинення емфітевзису не позбавляє емфітевта права на вже зібраний врожай. У певних ситуаціях він також може вимагати компенсацію витрат, пов’язаних із використанням ділянки.
Суперфіцій
Суперфіцій
Суперфіцій – це право користування чужою земельною ділянкою для забудови. Ви можете звести будівлю або споруду, проте сама земельна ділянка залишається у власності землевласника.
Як і у випадку з емфітевзисом, підстави набуття і припинення суперфіцію переважно визначаються договором між власником ділянки та суперфіціарієм, у якому визначаються умови користування землею для будівництва. Інколи право суперфіцію може передаватися у спадок згідно із заповітом власника земельної ділянки.
Право на суперфіцій припиняється за таких обставин:
завершення терміну дії договору;
добровільна відмова суперфіціарія;
знищення ділянки чи споруди (наприклад, через форс-мажорні обставини);
об’єднання права власності на землю та споруду в однієї особи;
рішення суду.
Під час припинення суперфіцію розв’язуються питання щодо подальшої долі споруди та можливості компенсації витрат, що чітко регулюється цивільним законодавством.
Ми допоможемо вам безпечно та оперативно оформити ваші речові права – оренду, суборенду, сервітут, емфітевзис і суперфіцій. Кваліфіковані консультації, підготовка документів, дотримання норм чинного законодавства – усе це є частиною професійного підходу НК «Юридична Опора». Звертайтеся до нас для гарантованого результату!